СОПІВКА, СОПІЛКА, КИ,
Сопівка, сопілка, ки, ж. Свирѣль. Всяк чоловік в свою сопілку грає. Посл. Чабан вранці з сопілкою сяде на могилі. Шевч. Ум. Сопі́вочка, сопі́лонька, сопі́лочка. Сопілочка з калиночки, ясенове денце. Чуб. V. 10.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 168.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
СОПІЛЬ, ПЛЯ, →← СОНЯШНО